Фуросемид раствор

Внимание! Информация предоставляется исключительно для ознакомления. Даная инструкция не должна использоватся как руководство к самолечению. Необходимость назначения, способы и дозы применения препарата определяются исключительно лечащим врачом.

Общая характеристика

Міжнародна та хімічна назви: furosemide; 4-хлор-N-(2-фурилметил)-5-сульфамоілантранілова кислота;

Склад: 1 мл розчину містить фуросеміду 0,01 г;

Допоміжні речовини: 1 М розчин натрію гідроксиду, натрію хлорид, вода для ін\\\\\\\\\\\\'єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозора, безбарвна або з жовтуватим відтінком

Фармакотерапевтична група

Високоактивні діуретики. Препарати сульфамідів.

Фармакодинамика

Фармакодинаміка: уросемід - "петльовий" діуретик, є активним салуретичним засобом; виявляє швидко наступаючий, виражений і короткочасний діуретичний ефект. Порушує реабсорбцію іонів натрію, хлору у товстому сегменті висхідної частини петлі Генле. Має натрійуретичний, хлоруретичний ефект, збільшує екскрецію калію, кальцію, магнію. Фуросемід зменшує периферичні набряки, застійні явища у легенях, судинний легеневий опір, тиск заклинювання легеневих капілярів у легеневій артерії і правого передсердя. Зберігає ефективність при низькій швидкості клубочкової фільтрації. Початок і тривалість діуретичного ефекту при внутрішньовенному та внутрішньом-язовому введенні спостерігається через декілька хвилин. Максимальна вираженість сечогінного впливу спостерігається протягом перших 2 днів. У ряді ситуацій препарат виявляє діуретичну дію при недостатній ефективності: інших діуретичних засобів.

Фармакокінетика: Фуросемід швидко і навіть повністю всмоктується у шлукново-кишковий тракт. Зв-язування з білками плазми крові - 91 - 97%. Виводиться нирками (88%) і з жовчю (12%). Період напіввиведення у пацієнтів з нормальною функцією нирок і печінки становить 0,5 - 1,5 год; при анурії може збільшуватися до 1,5 - 2,5 год; при нирковій та печінковій недостатності разом - до 11 - 20 год.

Спосіб застосування та дози

Дозу встановлюють індивідуально, залежно від показань, клінічної ситуації, віку пацієнта. У процесі лікування дози коригуються залежно від величини добового діурезу і динаміки стану хворого.
Парентеральне лікування Фуросемідом дорослих розпочинають з дози 20 - 40 мг внутрішньовенно або внутрішньом-язово. Через існування ризику порушення слуху швидкість внутрішньовенного вливання не повинна перевищувати 40 мг/хв.
При набряку легенів початкова доза становить 40 мг внутрішньовенно. За наявності показань цю дозу можна ввести вдруге через 20 хв.
При набряку мозку початкова доза - 20 - 40 мг внутрішньовенно, 1-2 рази на добу. Для появи рівномірного діурезу застосовують інфузію розчину Рінгера й глюкози у співвідношенні 1:1.

Діти: Дітям Фуросемід вводиться внутрішньовенно або внутрішньом-язово з розрахунку 1 мг/кг маси тіла на добу.

Побічна дія

Можливі: нудота, анорексія, діарея; гіпотензія (у тому числі постуральна (Постуральный - обусловленный положением тела)), колапс; погіршення слуху, зору, нервозність, запаморочення, судоми, головний біль, м-язова слабкість, парестезії; інтерстеціальний нефрит; гіпокаліємія, гіпомагніємія, гіпонатріємія, гіперурикемія, загострення подагри, гіперглікемія (порушення толерантності до глюкози), підвищення рівня холестерину (Холестерин - вещество из группы стеринов. В значительных количествах содержится в нервной и жировой тканях, печени и др. У позвоночных животных и человека - биохимический предшественник половых гормонов, кортикостероидов, желчных кислот, у насекомых (поступает с пищей) - гормона линьки. Избыток холестерина в организме человека приводит к образованию желчных камней, отложению холестерина в стенках сосудов и дрeubv нарушениям обмена веществ. Последнее время считается более корректным употребление термина «холестерол»), гіпохлоремічний алкалоз (Алкалоз – состояние, характеризующееся нарушением кислотно-щелочного равновесия в организме и сдвигом pH в щелочную сторону ); порушення функції печінки (внутрішньопечінковий холестаз); гіпермія, кропив-янка, свербіж шкіри, дерматит (Дерматит – воспалительная реакция, возникающая в результате непосредственного воздействия на кожу внешних факторов ).
Рідко спостерігається панкреатит, апластична анемія (Анемия - группа заболеваний, характеризующихся уменьшением в крови эритроцитов или гемоглобина), лейкопенія (Лейкопения - содержание лейкоцитов в периферической крови менее 4000 в 1 мкл, обусловленное воздействием на организм различных поражающих факторов), гематурія (Гематурия – это наличие крови (а именно эритроцитов) в моче ), системний васкуліт, гіповолемія, дегідратація, порушення серцевого ритму, сухість у роті, підвищення рівня сечовини та креатиніну, анафілактичний шок (Шок - состояние, которое характеризуется резким снижением кровотока в органах (регионального кровотока)\; является следствием гиповолемии, сепсиса, сердечной недостаточности или снижения симпатического тонуса. Причиной шока служит уменьшение эффективного объема циркулирующей крови (отношение ОЦК к емкости сосудистого русла) или ухудшение насосной функции сердца. Клиника шока определяется снижением кровотока в жизненно важных органах: мозге (исчезает сознание и дыхание), почках (исчезает диурез), сердце (гипоксия миокарда). Гиповолемический шок обусловлен потерей крови или плазмы. Септический шок осложняет течение сепсиса: продукты жизнедеятельности попавших в кровь микроорганизмов вызывают расширение кровеносных сосудов и повышают проницаемость капилляров. Клинически проявляется как гиповолемический шок с признаками инфекции. Гемодинамика при септическом шоке постоянно меняется. Для восстановления ОЦК нужна инфузионная терапия. Кардиогенный шок развивается из-за ухудшения насосной функции сердца. Используют лекарственные вещества, усиливающие сократимость миокарда: дофамин, норадреналин, добутамин, эпинефрин, изопреналин. Нейрогенный шок - снижение эффективного объема циркулирующей крови обусловлено утратой симпатического тонуса и расширением артерий и венул с депонированием крови в венах\; развивается при травмах спинного мозга и как осложнение спинномозговой анестезии). У недоношених дітей можливий нефрокальциноз.

Протипоказання

Підвищена чутливість до препарату (у тому числі сульфаніламідів). Обструкція (Обструкция - препятствие, непроходимость) сечовивідних шляхів каменем, коматозні стани (печінкова кома, діабетична кома), порушення водно-електролітного обміну: гіпонатріємія, гіпокаліємія, гіпохлоремія, гіпокальціємія, гіпомагніємія, гіперурикемія, гіпертрофічна кардіоміопатія (Кардиомиопатия – заболевание, характеризующееся первичным избирательным поражением миокарда ) з обструкцією вихідного тракту лівого шлуночка, гіпотензія, дигіталісна інтоксикація, панкреатит, метаболічний алкалоз, гострий гломерулонефрит (Гломерулонефрит - болезнь почек, характеризующаяся двусторонними аутоиммунными воспалительными изменениями в клубочках), термінальна стадія ниркової недостатності. І триместр вагітності.

Показання до застосування

Набряк легенів, набряк мозку, гостра лівошлуночкова недостатність, гіпертонічний криз, форсований діурез, набряковий синдром.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами

Аміноглікозиди, етакринова кислота і цисплатин підвищують ототоксичність (особливо при порушенні функції нирок). Посилюється ймовірність ураження нирок на фоні застосування амфотерацину В. При застосуванні високих доз серцевих глікозидів збільшується ризик гіпокаліємії і пов-язаної з нею аритмії, кортикостероїдів - електролітного дисбалансу (гіпокаліємія). Зменшує міорелаксуючу активність тубокурарину, потенціює ефект сукцинілхоліну. Знижує нирковий кліренс і підвищує токсичність літію. Під впливом Фуросеміду зростає ефект інгібіторів АПФ та антигіпертензивних засобів, варфарину, діазоксиду, теофіліну, послаблюється — протидіабетичних препаратів, норадреналіну. Сукральфат та індометацин (за рахунок інгібування синтезу простагландинів, порушення рівня реніну у плазмі та екскреції альдостерону) знижують ефективність Фуросеміду. Пробенецид збільшує концентрацію Фуросеміду в сироватці (блокує екскрецію).

Передозування

Симптоми: зниження артеріального тиску, сонливість, сплутаність свідомості, колапс, тромбози, гостра ниркова недостатність, млявий параліч, апатія (Апатия - отсутствие или резкое снижение выраженности эмоций, равнодушие, безразличие). Лікування: корекція водно-електролітного балансу і кислотно-лужного стану, поповнення об\\\\\\\\\\\\'єму циркулюючої крові, симптоматичне лікування.

Особливості використання

Хворим, які отримують великі дози Фуросеміду, недоцільно обмежувати споживання кухонної солі. Для профілактики гіпокаліємії рекомендується дієта, багата на калій, та/або прийом препаратів, що містять калій. Підвищений ризик розвитку порушень водно-електролітного балансу відмічається у хворих з нирковою недостатністю. При лікуванні слід періодично контролювати вміст електролітів плазми крові, кислотно-лужний стан, вміст залишкового азоту і проводити, за необхідності, відповідну корекцію лікування у хворих з частим блюванням. При появі або посиленні азотемії та олігурії у хворих з тяжкими прогресуючими захворюваннями нирок рекомендується припинити лікування. Вибір режиму дозування хворим з асцитом (Асцит – скопление жидкости в брюшной полости. Развивается при любом состоянии, которое сопровождается генерализованными отеками ) на фоні цирозу печінки слід проводити у стаціонарі (порушення водно-електролітного балансу може призвести до розвитку печінкової коми). Цим хворим слід контролювати вміст електролітів плазми. Для своєчасної корекції гіпокаліємії рекомендується застосування препаратів калію і калійзберігаючих діуретинів (перш за все спіронолактону).
З обережністю призначати препарат пацієнтам з тяжкою серцевою недостатністю на фоні тривалої терапії серцевими глікозидами, а також пацієнтам похилого віку з вираженим атеросклерозом (Атеросклероз – системное заболевание, характеризующееся поражением артерий с формированием во внутренней оболочке сосудов липидных (в основном, холестериновых) отложений, что приводит к сужению просвета сосуда вплоть до полной закупорки).
До початку лікування слід компенсувати електролітні порушення. Під час лікування Фуросемідом необхідно контролювати артеріальний тиск, рівень електролітів і глюкози у сироватці крові, функцію печінки і нирок.
Вагітність і період лактації.
При вагітності застосування Фуросеміду можливо лише у разі, коли очікувана користь для матері перевищує ризик для плода. Препарат застосовують коротким курсом.
Оскільки Фуросемід може виділятися з грудним молоком, а також пригнічувати лактацію (Лактация – выделение молока молочной железой), за необхідності застосування у період лактації годування груддю слід припинити.
Вплив на здатність керувати автотранспортом та іншими небезпечними механізмами.
При прийомі Фуросеміду не можна виключати ймовірність зниження здатності
концентрувати увагу, що важливо для осіб, які керують транспортними засобами і працюють з механізмами.

Загальні відомості про продукт

Умови та термін зберігання: Зберігати у недоступному для дітей, захищеному від світла місці при температурі 15 - 25°. Термін придатності - 2 роки.

Умови відпуску: За рецептом.

Упаковка: По 2 мл розчину в ампулах № 10.

Производитель. Корпорация "Артериум".

Местонахождение. 01032, Украина, г. Киев, ул. Саксаганского, 139 .

Сайт. www.arterium.ua

Препараты с аналогичным действующим веществом

• Фуросемид - "Борщаговский ХФЗ"
• Фуросемид раствор - "Дарница"
• Фуросемид таблетки - "Дарница"
• Фуросемид таблетки - "Артериум"

Данный материал изложен в свободной форме на основании официальной инструкции по медицинскому применению препарата.